Автопілот майбутнього: обійдемося без жертв?

За прогнозами фахівців до 2020 року на дорогах загального користування з`явиться близько 10 мільйонів безпілотних автомобілів, рух яких буде здомнійснюватися повністю в автономному режимі. Все більше компаній та автовиробників заявляють про розробку власних напрямків безпілотного управління, а такі гіганти, як Google і Uber, вже зараз використовують такі автомобілі, правда, з невеличким застереженням: в салоні все ще повинен знаходитися оператор для підстраховки на випадок виникнення нештатної ситуації при русі.

Впровадження безпілотних систем управління автомобілем крім суто технічних проблем відкрило ще одну, не менш актуальну — морально-етичну. Суть даної проблеми полягає в наступному: як саме повинен себе вести безпілотний автомобіль в ситуації ДТП, і хто несе відповідальність за наслідки аварії? Водій, виробник або розробник програмного забеспечення? Ким в першу чергу повинен жертвувати програмний алгоритм поведінки на дорозі: пасажиром безпілотного автомобіля або іншим учасником руху?

Ці питання стали причиною бурхливих дискусій в наукових колах. Зокрема, професор Карлтонського університему (Оттава, Канада) Джейсон Миллар, що приймав участь в дослідницькому проекті Стенфордського університему під назвою «Етичне програмування безпілотних машин» так прокоментував ситуацію, що склалася: «Ми регулярно влаштовуваємо мозковий штурм. Придумуємо всілякі ситуації на дорозі. Я, буває, можу придумати і по 100 ситуацій за годину. Це дивовижно, скільки там дрібниць, з якими доведеться зіткнутися виробникам машин. Наприклад, їде машина по дорозі, перед нею вантажівка. Раптово з вантажівки висипалися коробки, в правій смузі їде мотоцикліст з шоломом, а в лівій смузі їде мотоцикліст без шолому. Якщо машина поїде прямо, вона вріжеться в коробки. Якщо направо, — і зачепить мотоцикліста з шоломом, то в нього більше шансів залишитися в живих, ніж якщо вона поїде наліво і зіб`є мотоцикліста без шолому. Але якщо програмувати машини збивати мотоцикліста з шоломом, чи не буде це просувати безвідповідальну поведінку мотоциклістів на дорозі?.. або ще питання — вибігає дитина на дорогу. Ви хочете об`їхати дитину, але по зустрічній смузі мчить вантажівка. Якщо ви врятуєте дитину, то в`їтите в вантажівку, і якщо не помрете, то вже точно сильно постраждаєте. Тобто ви врятуєте дитину ціною власного життя. І якщо говорити начистоту, взагалі-то ця дитина не повинна була грати на дорозі. Тому по закону ви зовсім не зобов`язані об`їжджати цю дитину. Але одна справа — закон, а інше — можлива внутрішня необхідність пожертвувати собою заради дитини. І це підіймає цікаві питання.  Як взагалі повинні вибудовуватися тепер відносини всіх учасників руху: і пасажирів, і пішоходів.  Чи потрібно програмувати машини так, щоб вони в першу чергу думали про життя пасажирів або пішоходів?  Або, може, запрограмувати її так, щоб вони розподілили травми на всіх: наприклад, дитина вибігла на дорогу, і ви різко гальмуєте, і дитину все таки збиваєте, але не на смерть, тільки ноги йому переломаєте. Зате всі живі. Це жахливо  — представляти всі ці ситуації, але вони вимагають якогось рішення…»

Автовиробники, в свою чергу, також намагаються знайти вихід моральної ділеми, що склалася: керівник розробки систем керування компанії Mercedes Benz Крістоф фон Хьюго заявив, що безпілотники цієї марки будуть жертвувати пішоходами. Зі слів керівництва компанії, таке рішення пов`язане з неможливістю розробки універсального алгоритму поведінки штучного інтелекту при ДТП, оскільки аварійні ситуації вельми хаотичні, а двозначність в цьому питанні загрожує непередбаченими наслідками. Жорстка, але, в той час, однозначна відповідь.

Ймовірно, що всі проблемні моменти, пов`язані з масовим використанням автономних систем управління автомобілем, не будуть вирішені найближчим часом, оскільки вимагають наявності складних і ретельно опрацьованих моделей поведінки для штучного інтелекту, що враховує велику кількість «змінних», що виникають під час руху транспорного засобу. Враховуючи той факт, що кожна дорожньо-транспортна пригода є унікальною подією, формувати таку базу даних доведеться тривалий час і ціною багатьох людських життів. Тут потрібно просте та ефективне  рішення, яке, до речі, існує вже давно.

Мова йде про струнну транспортну систему інженера Анатолія Юницького, в якій актуальні сьогодні проблеми автоматизації руху вирішені на фундаментальному рівні. Завдяки перенесенню транспортних комунікацій на другий рівень (над поверхнею землі) в цій системі виключена можливість зіткнення з іншими учасниками дорожного руху, за рахунок чого досягається безпрецедентний рівень безпеки. Окрім того, в такому варіанті організації транспортного сполучення системи автономного управління контролюють мінімальну кількість даних (посадку-висадку пасажирів і безпечний інтервал між транспортними засобами), що дозволяє створити прості та надійні алгоритми поведінки для ІІ.

Поки автовиробники продовжують винаходити велосипед і йти на поступки з власним сумлінням, обираючи між життям пішохода або пасажира, Анатолій Юницький вже зараз створює нову транспортну реальність, в якій нема місця подібним моральним мукам. А є тільки рух з точки А в точку В. Безпечне, швидке і комфортне.

Джерело: http://rsw-systems.com/